Шкільне навчання в с.Студеній розпочалося в 70-х роках ХІХ ст., коли була відкрита церковно-приходська початкова школа. Розміщалась вона в другій половині будинку сільської управи, де могло поміститись до 20 чоловік. Сиділи учні на звичайних дерев'яних лавах. Коли треба було птсати, то ставили на коліна і писали на цих же лавах. Шкільні саморобні парти появились значно пізніше. Навчав дітей початкової грамоти у цій школі сільський дяк.
У 1883 році на кошти земства було побудовано приміщення на одну класну кімнату з квартирою для вчителя і міністерську початкову школу, в яку надіслано вчителя з середньою освітою.
У 1905 році на кошти, зібрані з селян, було побудовано друге приміщення - теж на одну класну кімнату з квартирою для вчителя, куди переселилась церковно-приходська школа.
Ці дві школи існували аж до революції 1917 року. Навчання проводилось двома вчителями з середньою освітою за різними програмами. На початку навчального року в школу приходило до 120 чоловік, але закінчували її 20-30 дітей, адже діти незаможних селян, сяк-так оволодівши початками, змушені були кидати школу, щоб включитись у роботу, здобувати засоби для існування. Грамотного населення в селі було не більше 8-10%.
Все ж і ці школи, особливо міністерська, стали осередками культури. У пам'яті селян залишились учителі Бачинський і Рибалко. Навколо них збиралась сільська молодь, і організовувавсяперший хор. Ці вчителі проводили роз'яснювальну роботу серед селян, вчили молодь початків грамоти і цим самим викликали незадоволення попів. Між попами і вчителями велись суперечки, через що вчителям не вдавалось довго затримуватись у селі.
З приходом Радянської влади в селі відкривається початкова школа з 4-річним строком навчання, у якій спочатку працювали 4 вчителі. З року в рік збільшувалась кількість паралельних класів і кількість вчителів.
Селяни активно взялись за будівництво типового приміщення для початкової школи на 4 класні кімнати. Навчання ведеться в трьох будинках у дві зміни. Вечорами тут збиралось і доросле населення учитись грамоти. На початку 20-х років ХХ ст. своєю активністю в роботі виділявся учитель Фортунівський Карпо Григорович. З ініціативи вчителів і за їх участю в селі створюється група культармійців, що тактивно займались ліквідацією безграмотності (діяли лікнепи). В перші роки Радянської влади вчителював Бабій Федір Филипович.
У 1930 мроці відкривається семирічна школа, яка в 1933 році дала перший випуск семикласників.
У 1938 році колгосп збудував ще один будинок на 6 класних кімнат.
Навчання вже ведеться в 4- будинках. Крім того, окремі класи розміщаються у конфіскованих куркульських хатах. Всі ці приміщення заповнені учнями як у першу, так і в другу зміни. За період існування Студенянської школи з кінця ХІХ ст. по 1986 рік найбільша кількість учнів припадає на останній передвоєнний рік. У 1940 році в школі навчалось 705 учнів, яких навчали 30 учителів.
У 30-х роках відкрито початкові школи на поселеннях Довжок І Червона Поляна.
На поселенні Довжок відразу ж побудували типове приміщення початкової школи з квартирою для 1-2 вчителів, у якому йшло навчання до 1982 року (часу закриття Довжанської початкової школи).
З 22 липня 1941 року по 17 березня 1944 року село попало під німецько-румунську окупацію. Навчання в школі згорнулось до початкової освіти, але біля 50% дітей в школу не ходили зовсім.
Після перемоги над німецько-фашистськими загарбниками навчання у Студенянській та дочірніх - Довжанській та Червонополянській школах активізувалось.
У школу пішли й переростки, тому в одному й тому ж класі навчались діти різного віку, різниця між якими сягала 5-6 років. Були чималі труднощі: не вистачало підручників, зошитів, шкільного приладдя. Пригадують тогочасні учні й учителі, як на 30-40 учнів класу було 2-4 підручники, для письма користувалися сірою бумагою з мішків від міндобрива, чорнило виготовляли з ягід чорної бузини. У кого були зошити і книги, то носили їх переважно у торбинах, пошитих батьками з грубого домотканого полотна. Портфелі чи учнівські сумки були рідкістю.
1 вересня 1952 року в селі Студеній відкрито середню школу, яка в 1955 році дала перший випуск. Відкрито початкову дочірню школу на поселенні Одаї (пізніше переїменовано в Затишне). На початку 60-х років на поселеннях Червона Поляна і Одаї побудовані типові приміщення для початкових класів.
У післявоєнні роки у Студенянській НСШ працювало чимало вчителів, які були раніше учнями цієї ж школи, зокрема: Рутинська Тетяна Андріївна, Долинська Поліна Карпівна, Гандзій Олександр Андрійович, брати Захар і Григорій Карауші.
У кінці 50-х років число учнів збільшилось, що довелося використовувати для класних кімнат будинок клубу і будинок, де раніше були учительські квартири.
На початкут 60-х років на кошти корлгоспу ім. Кірова розпочато будівництво сучасної школи, у зв'язку з чим переселено 3 сім'ї. 1 вересня 1967 року було урочисте відкриття типової двоповерхової середньої школи (першої типової в районі) на 22 класні кімнати, 3 кабінети, 2 майстерні і спортивний зал. Колгсп відразу ж закупив 350 нових парт, класні дошки, обладнання для кабінетів і майстерень. За будівництво і ведення в дію нової школи директора Підгурського Олександра Гавриловича нагороджено знаком "Відмінник народної освіти Української РСР", а голову колгоспу Галинича Іларіона Мартиновича (хоча він і не вчитель) - таким же знаком.
Проект школи, можна сказати, не зовсім вдалий. Зовсім відсутня шкільна їдальня, актовий зал. Тому довелось власними силами частину роздягалки перегороджувати і створювати біокабінет, а приміщення для біокабінету використати під шкільну їдальню. Із частини вестибюлю власними силами створили актовий зал.
З часу дії нової типової школи школа працює в одну зміну. Педколектив, 33 роки очолюваний різними директорами, але беззмінно одним завучем - Гандзієм Олександром Андрійовичем, був завжди одним з найкращих колективів у районі, на хорошому рахунку - облвно. Починаючи з 1948 року і по даний час, переважну частину педколективу складають наші вихованці, бувші учні цієї ж школи. Молоде покоління педагогів продовжує славні традиції старшого покоління майстрів педагогічної справи, зокрема: Гандзія Олександра Андрійовича, Васалатій Галини Андріївни, Мехед Фросини Никифорівни, Півторак Фросини Пилипівни, Іванової Надії Єфремівни та інших.