Дитячий психолог: чому він потрібен дитині і коли варто звертатися за допомогою

Основні кризи дитини припадають на один рік, три, шість, одинадцять-тринадцять років

Дитина з моменту народження – це чистий аркуш, який наповнюється фарбами через взаємодію з зовнішнім середовищем. Голоси батьків, дослідження предметів на дотик, колір, форму, розмір, спілкування з дорослими і однолітками впливають на формування особистості дитини більше, ніж ми, дорослі, іноді думаємо.Заперший рік життядитина проходить період сенсорної інтеграції: вчиться сприймати світ через органи чуття і починає з ним взаємодіяти. Кризу цього віку пов'язують із першими кроками або словами дитини.

У три роки малюк починає активно спілкуватися і ставити батькам дуже багато запитань. Дитина переживає умовний період сепарації, який може відображатися неслухняною, з погляду батьків, поведінкою.

У шість-сім років надитину чекає важливий крок – початок навчання в школі. Різка зміна середовища і новий рівень вимог провокують великий стрес у дитини.

В одинадцять-тринадцять років із початком пубертатного періоду на підлітка чекають нові емоції і настрої, які супроводжують статеве дозрівання.

Під час кризи дитина переживає як внутрішній конфлікт, так і конфлікт із навколишнім світом. Але це – нормальна і невід'ємна частина розвитку.Варто також враховувати ще один важливий аспект. Дитина може пропустити або не здолати якийсь із етапів розвитку, не отримати необхідні навички: через середовище або власні особливості. У такому випадку їй буде складно розвиватися далі. Такі прояви можуть бути викликані розладами аутистичного спектру, синдромом дефіциту уваги, затримками розвитку або іншими станами у дитини. Вони піддаються корекції, але її ефективність безпосередньо залежить від того, наскільки рано почати працювати з дитиною.

Коли слід звернутися до психолога

Психологи радять звертатися до дитячого психолога в профілактичному порядку. Батьки самостійно і навіть лікар-педіатр далеко не завжди можуть оцінити, чи правильно відбувається розвиток дитини, чи має вона достатні навички в своєму віці. Тому важливо консультуватися у дитячого психолога з маленькими дітьми.

За їх словами, періодичні консультації позитивно впливають на взаємодію батьків з дитиною і допомагають краще розуміти один одного.

Бувають випадки, коли допомога дитячого психолога необхідна: дитина погано адаптується в садку, досить складно знайти спільну мову в родині, різко починає поводитися нехарактерно для себе або агресивно.

Важливо звернутися за допомогою, якщо дитина пережила травмуючу подію: різка зміна оточення, смерть когось із родини, тяжку хворобу з перебуванням в лікарні. Батькам може здатися, що малюк нормально адаптується до змін, і дуже часто на дитячій сесії батьки навіть забувають сказати психологу, що сім'я недавно переїхала або батьки розлучилися. Для дорослих це може пройти спокійно, але сильно вплине на психологічний стан дитини.

Ще одна тривожна ознака: якщо дитина часто хворіє. Психіка маленьких дітей не може перетравити всі стреси і емоції, тому часто вони соматизують.

Ми не можемо вберегти свою дитину від усіх негативних емоцій, травмуючих подій або несподіваних новин, але ми завжди можемо вчасно звернути увагу на тривожні зміни і звернутися за допомогою. Дитячий психолог допоможе вам краще розуміти свою дитину, а дитині – спокійно розвиватися, відповідно до віку, формуючи свою особистість.

Вчимо дітей відповідальності: як можна і як не можна карати свою дитину

Покарання дитини за проступки – один з методів виховання, до якого вдаються навіть найбільш терплячі батьки. Психологи стверджують, що воно повинно стати уроком, що дозволяє маляті усвідомити помилку, навчитися нести відповідальність. Існують певні правила, як не потрібно карати дітей, щоб не зіткнутися з погіршенням ситуації.Багато батьків роблять серйозну помилку, караючи дитини за найменші порушення поведінки, погані оцінки.Таким способом вони намагаються змусити малюка усвідомити, що подібна поведінка неприпустима, не схвалюється навколишнім суспільством. Поступово він звикає до негативної реакції дорослих, продовжуючи здійснювати проступки після чергової догани.

МАЛЕНЬКІ ДІТИ НЕ РОЗУМІЮТЬ, ЩО ТАКЕ ДОБРЕ, ЧОМУ НЕ МОЖНА БРАТИ ЧУЖІ РЕЧІ, РОБИТИ ПЕВНІ ВЧИНКИ. ЗАВДАННЯ БАТЬКІВ – НАВЧИТИ ДІТЕЙ НЕСТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕНІ ДІЇ, ДУМАТИ ПРО НАСЛІДКИ.

Психологи радять викорінювати термін «покарання», щоб уникнути негативних наслідків:

• появи у дитини тривожності й дратівливості;
• формування шкідливої ​​звички брехати, щоб уникнути сварки з батьками;
• появи прихованих образ, які вихлюпуються в агресію, бійки в школі.

Навчіться відрізняти поняття«покарання»і«відповідальність».У першому випадку дитина ламає іграшку, псує особисті речі, за що отримує порцію гніву і вечір в кутку без улюблених мультфільмів. У другому випадку виробляється причинно-наслідковий зв’язок між поганим вчинком і наслідками.

Якщо дитина розбила вазу або тарілку, ввічливо і без крику попросіть прибрати осколки. Спокійним тоном розкажіть, що вона зіпсувала дорогу річ і тепер потрібні гроші для виправлення ситуації. На час їй доведеться залишитися без цукерок або відкласти покупку бажаної іграшки, щоб купити нову вазу.Важливо донести, що обмеження пов’язані з проступком безпосередньо.

Як зрозуміти, що вимоги до дитини справедливі

Нерідко вимоги до поведінки або вчинків дитини сильно завищені. Багато батьків на підсвідомому рівні прагнуть зробити її ідеальною, вихованою і не беруть до уваги особливості характеру або оточення.

Приховані причини частих покарань:

1. Подібний спосіб «спілкування» постійно практикувався в сім’ї батьків, став основою для виховання власних дітей.

2. Дитині не вистачає уваги і любові дорослих, тому погані вчинки – спосіб привернути увагу матері.

3. Дорослі отримують емоційну розрядку, зриваються на дітях через власні проблем на роботі, в сім’ї.

Можливо, для початку потрібно зупинитися, розібратися в особистих переживаннях.Хорошу допомогу надає відвідування дитячого психолога, групові заняття з іншими батьками «важких дітей».

Як навчити дітей відповідальності

Для виправлення ситуації необхідно відновити довірчі стосунки з дитиною. Важливо щодня нагадувати, що її будуть любити в будь-якій ситуації.

Не потрібно:

• мовчати та ігнорувати малюка;
• заподіювати біль, проявляти агресію;
• говорити образливі слова і образи;
• періодично нагадувати про старі проступки;
• надмірно карати за маленькі порушення.

Учіть дитину відповідальності.Для цього дорослі пропонують дотримання сімейного статуту. Прості правила повинні дотримуватися батьки і діти без виключень. Важливо без крику пояснювати, чому заборонено дивитися телевізор більше 2 годин на день, грати за комп’ютером замість уроків.

Психологи рекомендують частіше спілкуватися з дітьми, попереджати, до чого можуть призвести негативні вчинки: «Не можна брати планшет сестри без дозволу, тому що він є особистою річчю, як і твої іграшки. Якщо хочеш, пограти, запитайся».

Дитина повинна помилятися, щоб навчитися робити правильний вибір. Можна запропонувати відкладати кишенькові гроші на покупку нової гри. При цьому попередьте малюка, що він має право купити шоколадку, але в такому випадку доведеться заново наповнювати скарбничку.

Основна помилка батьків – карати дитину, не розібравшись в ситуації. Це завдає сильні образи, які залишаються в пам’яті, стають причиною комплексів і розладів психіки, вимагають лікування в зрілому віці.

Як сформувати у своєї дитини нормальну самооцінку

Нормальну самооцінку у дитини можна досить легко сформувати.

Розвиток здорової самооцінки важливий для усіх дітей — це безпосередньо пов’язано з тим, наскільки дитина впевнена у собі, і як вона відчуває свої здібності та таланти. Дітям з низькою самооцінкою часто доводиться зіштовхуватися з труднощами у навчанні, а також вони можуть відчувати проблеми у соціальному плані. Про те, як формувати правильну самооцінку у дитини, нам розповіли психологи.

Почніть діалог і станьте зразком для наслідування

Поговоріть зі своєю дитиною не тільки про її особливості у навчанні і мисленні, а й про питання, які ви вважаєте важливими, і над якими потрібно працювати (не тільки їй, але й вам). Вашій дитині корисно чути, як ви говорите про те, як ви цінуєте свої сильні сторони, але при цьому визнаєте свої слабкості.

Наприклад, якщо ви не можете згадати список покупок, можна згадати про це: “Я не можу згадати товари у списку покупок”. Але спробуйте поєднати це твердження з чимось, що підкреслює ваші навички у розв’язанні проблем: “Наступного разу я скористаюся телефоном, щоб сфотографувати список на випадок, якщо я забуду принести його до магазину”.

Забезпечте чіткий, але не критичний зворотний зв’язок

Іноді може бути важко говорити з дітьми про те, що їм потрібно, щоб стати кращими. Але чітке обговорення цих тем дійсно може допомогти вашій дитині розвинути почуття власної гідності. Ключ у тому, щоб говорити про проблеми таким чином, щоб вони мотивували дітей вдосконалюватися, не змушуючи їх відчувати себе негідними чогось.

Позитивна самооцінка виходить від прагнення до мети. Тому замість критики спробуйте запропонувати дитині певну мету, до якої вона прагнутиме. Наприклад, замість того щоб сказати: “Чому ти завжди розкидаєш свій одяг?” ви можете сказати: “Твій одяг скрізь. Ти можеш повернутися до гри після того, як прибереш усе до шафи”.

Допоможіть розвинути установку на зростання

Допоможіть дитині переосмислити негативні думки і твердження. Діти з установкою на зростання вірять, що їх здібності з часом можуть покращитися. (На відміну від дітей з установкою на даність, які думають, що їх здібності встановлені і не можуть змінитися, наскільки б вони не старалися.)

Наприклад, ваша дитина може сказати: “Я не можу це прочитати. Це занадто складно!” Ви можете відповісти, сказавши: “Так, тобі важко читати, адже ти не дуже добре знаєш усі складні слова у цій новій книзі. Давай складемо план, як ми це виправимо?”.

Помилки — це досвід навчання

Частина установки на зростання — це визнання того, що помилки — можливість для навчання. Коли ваша дитина знає, що невдача — це нормально, і що є рішення для усіх проблем, це може допомогти підвищити її самооцінку. Допоможіть своїй дитині вчитися на власних помилках. Наприклад, ви можете сказати: “Так, ти пролив свій сік. Наступного разу, коли будеш наливати його з пляшки, тримай склянку над раковиною”.

Хваліть підхід і зусилля вашої дитини, а не тільки кінцевий результат

Дуже важливо хвалити дитину. Але важливим є й те, як ви її хвалите. Замість того, щоб зосереджуватися на кінцевому результаті, похваліть дитину за виконану роботу. Визнаючи підхід дітей до розв’язання проблем, ви допомагаєте їм зрозуміти, що вони здатні долати перешкоди. Певна і чесна похвала — ключ до формування здорової самооцінки.

Наприклад, знайдіть способи похвалити свою дитину за старанну роботу над проєктами, які вона виконує для школи і для розваги. Ви можете сказати: “Мені подобається, коли ти сідаєш за фортепіано, адже ми вже пройшли такий великий шлях! Пам’ятаєш, як раніше гра давалася набагато складніше?”.

Вкажіть на успішні рольові моделі

Джерелом натхнення також може бути знання про успішних людей, у тому числі спортсменів, знаменитостей і підприємців, які зіштовхнулися з подібною боротьбою. Наприклад, актор Деніел Редкліфф сказав, що виконання трюків для фільмів про Гаррі Поттера допомогло йому подолати деякі з його психологічних проблем. Але ніколи не варто наводити у якості прикладу когось з однолітків — пам’ятайте, що ви не робите вибір між дитиною і абстрактним орієнтиром, ви розповідаєте історію, яка може надихнути.

Як зупинити булінг: поради для батьків

Будь-яка дитина може стати жертвою булінгу. Більшість жертв приховує це від батьків. Такі діти самотні у своїй біді і потребують допомоги. Дізнайтесь, як визначати ознаки булінгу і що робити, якщо ваша дитина стала жертвою.

 Як зупинити булінг: поради для батьків

Як захистити дитину в Інтернеті?

Сучасні діти ростуть в перенасиченому інформаційному середовищі, однак усі технологічні новинки схоплюють на ура. Віртуальний простір для них – це зовсім інший світ, і тільки дорослі – батьки чи учителі – можуть захистити дітей від небезпек у ньому.

За інформацією Інституту соціології НАН України, понад 75% українських батьків не знають, які ресурси відвідують діти та як регулювати доступ до інтернет-контенту.

У статті зібрано кілька дієвих порад для батьків та учителів, які, у свою чергу, допоможуть дітям краще зорієнтуватися і зрозуміти, які ризики приховує Інтернет та як вберегтися від можливих загроз у всесвітній мережі.

Розповісти про небезпеку

Учителям та батькам варто наголосити дітям про те, що кожен сервіс передбачає свої особливості реєстрації та використання, а також має приховані таємниці та небезпеки. Про кожен з них потрібно розповісти, щоб, у міру можливостей, у розумінні дитини не залишилося прогалин того «що, для чого і як працює».

Поведінка в соціальних мережах

Старші діти активно користуються соціальними мережами. Просто поцікавтеся її діяльністю в мережі. Ненав’язливо. Обговоріть разом інтереси, запитайте, чим дитина займається і поясніть основні правила спілкування в мережі, можливості різних технологій і наслідки їх порушень. Це дозволить, крім усього іншого, зробити перебування в мережі максимально усвідомленим і вбереже від безцільного серфінгу з метою «вбити час».

Багато сайтів, популярних серед дітей і підлітків, дозволяють публікувати фото та відео та розповідати особисті «подробиці» життя: що з ними відбувається, як і де вони живуть, навчаються тощо. Наголосіть, що цю інформацію можуть використовувати шахраї або особи з метою злочинного впливу на дитину.

Більшість сервісів дозволяють визначити рівень доступу до інформації (хто може бачити, читати, коментувати і так далі). Обговоріть з дитиною, що не варто всім розповідати як про себе, так і про членів сім’ї, визначте цінність інформації («категорично нікому», «можна, але тільки дуже близьким», «надійним друзям» тощо).

Конфіденційність у мережі

Варто наголосити дитині, що правильний пароль дасть змогу уникнути багатьох неприємних моментів, починаючи від втрати аккаунта й закінчуючи розсилкою небажаної інформації начебто від її імені.

Розкажіть як правильно придумати пароль, що він повинен в собі містити. Діти повинні знати, що паролі нікому не можна передавати, за винятком батьків.

Так само потрібно ввести правило, що зобов’язує дитину виходити зі своїх аккаунтів після використання сервісу: це привчить ваше чадо робити такі ж дії при користуванні громадськими комп'ютерами в школі, бібліотеці або в гостях.

Основи безпеки для дитини

Батькам та учителям варто пояснити дитині, що світ Інтернету повний різного роду «злих» чи шкідливих програм – вірусів. Вони викрадають дані з комп’ютера (паролі, персональні дані), можуть видалити всю інформацію або можуть використовувати комп’ютер чи смартфон для вчинення злочинів. Тому, завантажуючи програми самотужки або погоджуючись завантажити будь-які автоматично запропоновані додатки, краще обговорити це з батьками або відмовитися від завантаження самостійно.

Важливо переконати дитину в тому, що в будь-якій незрозумілій ситуації їй потрібно звернутися до батьків, старших братів чи сестер, учителів щоб знайти найбільш безпечне рішення. А якщо ті чогось не знають чи потребують поради – завжди можна звернутися за консультацією до професіоналів у сфері Інтернет технологій чи захисту інформації.

Не применшуйте важливість присутності дитини у всесвітній мережі, але допоможіть їй подбати про інформаційну безпеку та зменшити ризик перебування в Інтернеті.

Безпека дитини в інтернеті: про що необхідно говорити

Зараз в Україні майже мліони користувачів інтернету, питання безпеки в мережі більш ніж актуальне. У цьому контексті турбота про дітей набуває більших масштабів. Якщо раніше треба було говорити з дітьми про їх безпеку поза домом тощо, то вже давно має сенс застерігати їх від негараздів під час перебування в інтернеті.

Від чого варто захищати дитину

Інформаційна безпека стосується захисту життєво важливих інтересів людини (і більш глобально – суспільства, держави). Неправдива, неповна, невчасна інформація може нанести шкоду. Особливо вразливі у цьому контексті діти. Вони можуть не знати, яку інформацію можна викладати в мережу, а яку не варто.

Інколи школярі не можуть правильно зреагувати на матеріали з мережі з різних причин. Робота у цьому напрямку для вчителів та батьків дуже важлива. Безконтрольний доступ до інтернету може мати негативні наслідки для дитини.

Типи загроз

Стосуються особистої безпеки:

Ознайомлення з порнографічними матеріалами, ненормативною лексикою, інформацією суїцидального характеру, расистського, ненависницького чи сектантського змісту.

Загроза отримання недостовірної чи неправдивої інформації.

Формування залежності (ігрової, комп’ютерної, інтернет).

Спілкування з небезпечними людьми (збоченці, шахраї, грифери).

Залучення до виконання протиправних дій (хакерство, порушення прав та свобод інших).

Стосуються безпеки інших.

Матеріали, існування та використання яких може стати причиною посягання на безпеку оточуючих (наприклад, інформація про створення вибухівки).

Свідоме та несвідоме введення в оману інших.

Вчинення протиправних дій, що тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Кібербулінг – свідоме цькування та приниження, передусім однолітків.

Стосуються загрози витоку персональної інформації:

1. Розголошення персональної та конфіденційної інформації (прізвища, імена, контакти, секретні дані кредитних карток, номери телефонів).
2. Загроза зараження ПК вірусами різної категорії.
3. Небезпека завантаження програм зі шкідливими функціями.

Це найбільш поширені типи загроз, з якими може зіштовхнутися дитина в інтернеті, викладаючи чи переглядаючи сумнівну інформацію. Від деяких з них можна захиститися технічними засобами, але більшість вимагають комплексного підходу.

Пам'ятка Основні правила безпечної роботи в інтернеті, про які варто сказати дітям

• Не давайте нікому своїх паролів.
• Не надавайте особистої інформації поштою чи в чатах без гострої на те потреби.
• Не реагуйте на непристойні та грубі коментарі, адресовані вам.
• Повідомляйте про ситуації в інтернеті, які вас непокоять (погрози, файли певного місту, пропозиції).
• Відмовляйтесь від зустрічей з випадковими людьми, з якими познайомились в онлайні.
• Не діліться своїми фото з незнайомцями.
• Не повідомляйте інформацію про кредитки батьків (номер картки, термін дії та таємний код).
• Не викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.
• Не скачуйте та не встановлюйте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо їх надали друзі.
• Встановлюючи перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додались небажані програми.
• Не переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними діляться можуть не підозрювати про загрозу).
• Не відкривайте листи-спам, вони можуть містити віруси.

Як піклуватися про себе в складні часи? Прості поради для збереження психічного здоров'я в часи пандемії

Коронавірусна хвороба (COVID-19) вже значно змінила світ. Якщо ви почуваєтеся пригнічено чи схвильовано через усі події, знайте, що це нормальна реакція. Проте це також означає, що потрібно стежити за своїм психічним здоров’ям. Ось кілька порад, як це зробити.

ПОРАДА 1: РОБІТЬ ПРИЄМНЕ ДЛЯ СВОГО ТІЛА І ДУМОК Ваше тіло й думки пов’язані. Ось кілька речей, які можна зробити, щоб вони були здоровими: Займайтеся фізичними вправами. Фізична активність корисна для вашого тіла і може допомогти й психіці також. За можливості виходьте на прогулянки, походити пішки, побігати, поїздити на велосипеді чи зайнятися будь-яким іншим видом спорту. Якщо ж ви перебуваєте в приміщенні, спробуйте потанцювати, порозтягуватися чи якось інакше порухатися. Знайдіть те , що вам підходить, але водночас не перевантажуйте себе. Пам’ятайте про харчування. Спробуйте перейти на здорове харчування, якщо є можливість. Їжте регулярно, і пийте достатньо води. Зверніть увагу на себе та навколишній світ. Це означає вміти фокусуватись на своєму диханні, тілі та оточенні. Спробуйте ЖИТИ саме в цей момент, не концентруючись на майбутньому чи минулому. Спіть. Намагайтеся дотримуватися правильного балансу сну щоночі. Це допоможе вашому організму розвиватись, залишатися здоровими та зберігати ясний розум. А також зменшить рівень тривожності і хвилювання. Знайдіть те, що робить вас щасливими та приділяйте цьому ще більше часу! Співати, слухати музику, читати, грати в ігри, спілкуватися з друзями, вирощувати рослини, готувати, грати у футбол, малювати, гратись із домашніми тваринами…так багато варіантів! Можна навіть спробувати щось нове!

ПОРАДА 2: ЗАЛИШАЙТЕСЯ НА ЗВ’ЯЗКУ З БЛИЗЬКИМИ Підтримуйте зв’язок з родиною та друзями у різні способи. Використовуйте соціальні мережі, електронну пошту, телефонні дзвінки, напишіть звичайного паперового листа! Підійдіть до цього творчо. Вашим близьким також потрібна підтримка.

ПОРАДА 3: ЗРОЗУМІЙТЕСВОЇ ПОЧУТТЯ Важливо усвідомлювати, що ви відчуваєте. Не ігноруйте своїх емоцій. Інколи варто висловлювати свої почуття письмово, або говорити про них із людьми, яким довіряєте.. Може здаватися, що це легко і просто, але спробуйте розпочати розмову: «Просто зараз я відчуваю…».

ПОРАДА 4: БУДЬТЕ ДОБРИМИ ДО СЕБЕ Це нормально – відчувати те, що ви відчуваєте. Якщо тиснути на себе з ціллю «завжди бути щасливим», «залишатися позитивним», чи «бути продуктивним», це може навіть погіршити ваше самопочуття. Якщо ви помітили, що переживаєте складні емоції, спробуйте сказати собі: «Я відчуваю хвилювання і страх, але це не означає, що я не впораюсь»; «Це був складний період, і це нормально що я сумую»; «Я відчуваю [вкажіть своє почуття] — і це нормально»; «Зараз складні часи, сумувати – це нормально». Або вигадайте те, що спрацює саме для вас.

ПОРАДА 5: ДОСЛУХАЙТЕСЯ ДО ВЛАСНОГО ТІЛА Наше тіло переживає і реагує на те, що ми відчуваємо. Чи часто у вас болить голова? Ви іноді відчуваєте напругу в плечах, грудній клітці чи животі? Спробуйте заплющити очі та прислухатися до власного дихання. Зверніть увагу на те, що ви відчуваєте в кожній частині тіла, від голови до пальців ніг. Зверніть увагу, чи відчуваєте ви напругу, біль чи тиск у тілі. Усвідомлення того, де ви відчуваєте напругу, може допомогти вам її позбутись.

ПОРАДА 6: СПРОБУЙТЕ ЗАСПОКОЇТИСЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ДИХАЛЬНИХ ВПРАВ Повільне дихання – це один з найшвидших способів заспокоїти організм, коли ми відчуваємо страх, хвилювання чи злість. Заплющте очі й уявіть якесь спокійне місце. Уявіть, що ви там, відчуйте, як розслабляєтесь. Зосередьтесь на повільному диханні. Вдихайте і видихайте на повільний рахунок до трьох. Повторюйте це кілька хвилин. Як тепер почуваєтесь?

ПОРАДА 7: УНИКАЙТЕ НЕЗДОРОВИХ ШЛЯХІВ БОРОТЬБИ ЗІ СТРЕСОМ Коли ви переживаєте складні емоції, важливо знайти здорові способи піклування про себе. Постарайтесь більше приділяти увагу тому, що добре впливає на ваш організм і психологічний стан - сон, правильне харчування, спорт, самоосвіта, спілкування з друзями, висловлення своїх почуттів. Шкідливі звички можуть здатись швидким рішенням, але найбільш ймовірно, що вони лише погіршать психологічний стан.

ПОРАДА 8: ПОГОВОРІТЬ З ТИМ, КОМУ ДОВІРЯЄТЕ Не завжди легко впоратися зі стресом, хвилюванням чи сумом. Поговоріть з другом/подругою, кимось з батьків, учителем або дорослим, якому довіряєте, про свої почуття і, можливо, вони вам допоможуть. Іноді просте спілкування з кимось покращує наше самопочуття. Іноді ми можемо почуватися дуже пригніченими чи безнадійними й думати про те, щоб зробити собі боляче, чи що життя більше не варте того, щоб його жити, чи хотіти заснути і більше не прокинутись. Такі думки не рідкість, і вам не слід соромитись, якщо вони у вас є. Пам’ятайте, якщо ви так почуваєтесь, дуже важливо поговорити з кимось із дорослих, друзів чи психологом, з тим кому ви довіряєте, або з фахівцем, який вам допоможе.

ПОРАДА 9: ШУКАЙТЕ ПОЗИТИВ Не кожен день хороший, але в кожному дні завжди є щось хороше. Подумайте перед сном хай навіть про якусь дрібницю, за яку ви вдячні.

Іноді те, що батькам здається дрібницею, для тінейджерів може бути справжньою катастрофою. Небажання вислухати, відсутність підтримки та несправедливі покарання можуть призвести до тривожного розладу, депресії та залежностей. Ми поговорили з лікарем-психологом, когнітивно-поведінковим та схема-терапевтом Софією Лагутіною про психологічні проблеми підлітків, що можуть виникнути вдома, у школі та під час дистанційного навчання. Пані Софія розповіла, чому потрібно вислухати дитину, яка провинилась, як виконання власних обов’язків виховує відповідальність у підлітка та які є плюси онлайн-уроків.

Чому виникає прірва

Найбільша проблема — непорозуміння двох сторін. Більшість людей у суспільстві усвідомлює, що підлітковий вік — особлива пора, коли в людини змінюються певні психологічні та фізіологічні речі. Але часто батьки думають, що їм достатньо базової інформації про перехідний вік. Вони лише називають свою дитину складною, замість того, щоб розібратись у тих процесах, що відбуваються.

Варто розрізняти підлітковий вік і кризу підліткового віку. Якщо дитина у кризі, відбуваються зовсім інші прояви, радикальніші. У такому разі можна зовні помітити, що дитині погано. У неї буде високий афект та агресія. І це не окей, під час кризи потрібна особлива підтримка.

Необізнаність батьків може проявлятись у несприйнятті деяких фізіологічних процесів. Наприклад, мама і тато примушують дитину лягати о 21-й. Відповідно підліток каже, що не хоче спати о такій порі. Батьки вирішують, що дитина просто обманює, але насправдіу підлітковому віці зменшується потреба в годинах сну. І це нормально, що дитина лягатиме о 23-й. Бо діти все одно знайдуть вихід та вчинять так, як їм хочеться. Врешті можна просто вкритися ковдрою і грати в ігри на планшеті чи листуватися всоцмережах.

А цей директивний стиль поведінки батьків породжує проблеми з порозумінням між сторонами. Тому таку велику роль грає саме обізнаність батьків.

Емоційний стан дитини в перехідному віці сильно змінюється, це має гормональні причини. А також зовнішній вплив, наприклад, відповідальність за вибір майбутньої професії. Тут проблема може бути в тому, що під час конфліктних ситуацій батьки не розмовляють з дитиною. Часто вони спершу розв’язують проблему, а вже тоді дізнаються, які в сина чи доньки емоції з цього приводу. Також дітей не навчають емоційної грамотності.А є дуже простий спосіб впоратися з емоціями: потрібно ввічливо сказати про те, що зараз відчуваєш.Бо коли ти не говориш іншим про свої емоції, вони автоматично вважають, що тебе все влаштовує. Також, коли людина говорить про свої почуття, вмикається частина мозку, яка відповідає за емоційну частину. У такому разі афект буде врегульований вже на перших етапах. Чудово, якщо дитина скаже «мене ображає, коли ти так говориш» або «мені сумно, що ти такої думки про мене». Важливо не переходити на особистості, а говорити лише про власні відчуття. Навчайте цього своїх дітей.

Так само важливо, щоб батьки висловлювали свої почуття таким самим чином. Можна сказати «Я здивований, що ти образився, бо я мав на увазі зовсім інше». Адже в усіх різне сприйняття, і величезну роль грає мотивація обох сторін. Але мотивація не розв’язати проблему, а зробити своїй дитині краще.

Намагайтеся не критикувати дії своєї дитини в минулому. Фрази типу «я ж тобі казав, що це погана ідея» — це подвійний удар для підлітка. Адже в цей момент він і так визнає, що зробив помилку, але при цьому ще й авторитетна людина психологічно його карає. Набагато важливіше звернути увагу на досвід у майбутньому і правильні висновки. Адже батьки — психотерапевти для своєї дитини. І їхнє завдання — зробити так, щоб дитина сама усвідомила свою помилку. Інакше підліток буде діяти лише так, щоб його не покарали, а це не найкраща стратегія. А коли обидві сторони хочуть одного і говорять про свої почуття, мозок обробляє цю інформацію, і афект не підіймається до високого рівня. Але якщо емоції постійно стримувати, це може вилитися в погані звички, протестну і радикальну поведінку.

Відповідальність

Великою проблемою в розвитку відповідальності є радикальні покарання від батьків. Наприклад, дитина відмовляється робити домашнє завдання, і за це батьки не дозволяють їй піти на тренування. Виходить, що як покарання батьки обмежують дитину у фізичному розвитку. Плюс ще й не дізнаються про її переживання. Цілком можливо, що вона не просто не хоче щось виконувати, а в неї є негативні очікування чи враження. Поговоріть зі своїм сином чи донькою. Можливо, тінейджер хоче поділитися своїми емоціями в цей момент. Небажання виконувати домашнє завдання може виникнути через конфлікт з учителем, наприклад. Допоможіть дитині спершу розв’язати цю проблему, а тоді вже наполягайте на дотриманні обов’язків.

Та найгірше, коли карають і не пояснюють, чому так. Дуже важливо визначити обов’язки дитини і назвати наслідки за їхнє невиконання. Але з іншого боку так само батьки мають виконувати свої обов’язки. Не варто очікувати відповідальності від дитини, якщо дозволяєте собі забувати про свої обіцянки.

Спонтанніпокаранняі невизначеність можуть викликати тривогу в дитини, яка з часом перейде в тривожний розлад. Також такі покарання можуть вплинути на формування глибинного переконання «очікування на катастрофу». У дорослому житті така людина буде чекати тільки найгірших наслідків за кожної помилки. Якщо в дитинстві ця модель постійно підкріплювалась: підліток ніколи не знав, що його чекає за певний вчинок, то це очікування на катастрофу перейде до автоматизму і стане звичкою. А з цим вже набагато важче боротись.

Розв’язання конфліктів

Коли батьки не вислуховують дитину під час конфліктної ситуації, порушуються дві основні потреби особистості: потреба в безпеці та прийнятті. Адже сім’я — це первинно безпечне середовище, де тебе приймають таким, який ти є. Звісно, є моменти, коли дитина повністю винна в ситуації. Наприклад, вдарила когось у школі. Але в кожного вчинку є мотив, і батькам потрібно його дізнатись. Це не означає, що потрібно заохочувати дитину робити так і далі або ігнорувати її погані вчинки. Та обов’язково варто обговорити те, що сталося, і зробити висновок на майбутнє. Якщо не розмовляти з підлітком, а лише карати, з часом він почне віддалятися від батьків.

Для того щоб негативних вчинків з боку тінейджера було менше, потрібно частіше хвалити його за хороше. Бо часто батьки ігнорують досягнення дитини у школі, але звертають велику увагу на безлад у кімнаті чи зауваження в щоденнику. Та найгірше — це порівняння з іншими. Слова «невже ти не міг краще, ніж однокласник» знецінюють старання дитини. Тоді вона перестає радіти за свої досягнення. А це може призвести до перфекціонізму в майбутньому.

Підлітки у своєму середовищі

У всіх людей є безумовний інстинкт приналежності до якоїсь групи. А в дітей це яскравіше виражено, адже бажання бути унікальним приходить вже в дорослому віці. Діти і підлітки все ж більше хочуть бути схожими на інших. Тому вони шукають групи за інтересами — середовище, де їх зрозуміють. Це можуть бути діти з однієї школи, гуртка, з однаковими проблемами. Батьки не є такою групою для своєї дитини. Саме тому тінейджери часто поводяться вдома зовсім не так, як серед своїх друзів.

Величезним стресом для підлітка є виключення з цієї групи. Річ у тім, що діти більш прямолінійні, ніж дорослі. Це тому, що їхня кора головного мозку ще недостатньо розвинена. Отже, якщо дитина відчуває неприязнь до іншого, вона не буде себе стримувати. А якщо є щось, що не подобається групі дітей, це може стати причиноюбулінгу. Наприклад, хтось у класі одягається гірше за інших. З нього можуть почати насміхатися через це, бо на інстинктивному рівні цю людину можуть вважати слабкою ланкою в групі. А виключення з колективу може стати причиною дитячої депресії, суїцидальних тенденцій у підлітків та розладів особистості. Також через булінг може сформуватися глибинне переконання, що світ небезпечний.

У цьому випадку батькам і педагогам важливо зменшити кількість критеріїв для порівняння. Саме томушкільна форма— хороша ідея. Тоді діти починають шукати нові способи для порівняння між собою: рівень інтелекту, успішність у навчанні.

Залежність як спосіб втекти від проблем

Нездорова їжа, алкоголь та комп’ютерні ігри — швидкий спосіб отримати позитивні емоції. А це може викликати залежність.

Насправді вкрай мало підлітків відмовляються від нехороших пропозицій через власні принципи. Якщо це й відбувається, то через страх, а не усвідомлення. А якщо в дитини є певні проблеми: неприйняття однолітків, конфлікти з батьками, то вона більш схильна погодитись на такого роду швидкі емоції. Адже будь-яка залежність — лише вершина айсберга. Завжди є незадоволеність власним життям. І за допомогою нехороших звичок підліток компенсує свої проблеми.

Саме тому так важливо розібратись у глибинних причинах того, що відбувається, змінювати життя на краще. Бо якщо просто обмежувати дитину, то ремісія довго тривати не буде.

Самоізоляція

Не можна сказати, щокарантиноднозначно негативно вплинув на всіх дітей. Усе залежить від того, що було на вході. Тобто якщо у підлітка було велике коло спілкування, багато інтересів, гуртків, то під час самоізоляції рівень його гормонів щастя — серотоніну і дофаміну знизиться. Якщо не знайти нові види активності, то може виникнути депресія або тривожний розлад. Але якщо дитина інтроверт і в неї немає купи друзів, то самоізоляція не вплине так погано на неї.

Причиною тривоги також можуть бути труднощі здистанційним навчанням. Зміна обставин, відсутність у фізичному плані вчителя та класу, велика кількість домашніх завдань — це стрес для дітей. Те, як ці зміни перенесе ваш син чи донька, залежить від темпераменту підлітка. Якщо дитина чутлива, їй потрібно більше допомоги та підтримки від батьків.

Та в самоізоляції є і свої плюси. Наприклад, підліток може дистанціюватися від негативу. Бо коли в класі тебе сварить учитель або насміхаються однолітки, ти не можеш просто вийти. А вдома можна відсунутись від екрана і так відгородити себе від негативу.

Якщо проблеми вже виникли

Обов’язково зверніться до спеціаліста. Поясніть дитині, що хочете її зрозуміти, а психолог чи психотерапевт краще допоможе це зробити. Не звинувачуйте підлітка в його проблемах, лише скажіть, що хочете більше дізнатися про його стан і допомогти.

Також я б порадила батькам більше дізнаватися про підлітковий вік. Адже це не тільки протестна поведінка, а й багато фізіологічних змін. Не потрібно читати всі підряд книги, розв’язуйте проблеми в міру їх виникнення.

Тінейджерам важливо розуміти, що їх підтримають, що б не сталося. Забезпечте це відчуття своїй дитині. Звертайте увагу на її емоційний стан та приносьте визначеність у її життя. Коли батьки підтримують свого сина чи доньку, це плекає впевненість у собі, вмотивованість та цілеспрямованість. Тоді дитина буде здоровою.

Як адаптуватись до літнього часу

Щорічне переведення часу впливає на наш організм. Скористайтеся наступними порадами, аби швидше адаптуватися після переведення годинників:

- Лягайте спати на 30-40 хвилин раніше, ніж зазвичай. Швидше заснути ввечері допоможе теплий душ, а прокинутися вранці — контрастний.

- Коли прокидаєтесь, не варто одразу підриватися з ліжка. Дозвольте собі ще кілька хвилин полежати.

- Скористайтеся переведенням часу, як приводом, щоб підвищити якість свого дозвілля!

-Спокійні прогулянки чи фізична активність, спілкування з друзями або читання книг увечері — допоможуть сприятливо закінчити один день і при повних силах розпочати наступний.

- На період адаптації відмовтеся від жирної та гострої їжі, кофеїну та алкоголю. Натомість збільште вживання овочів та фруктів.

Поради

1. Намагайтесь жити так, щоб людям поруч з Вами було добре.

2. Перш ніж звернутись до людини, посміхніться їй: адже добрі стосунки починаються з посмішки.

3. Навчиться радіти не лише своїм успіхам, але й успіхам однокласників та друзів.

4. Ніколи нікому не заздріть та не зраджуйте: це відштовхує людей і руйнує їх стосунки.

5. Намагайтесь прийти на допомогу людині, не чекайте, поки тебе про це попросять.

6. Якщо Вам буде погано, не поспішайте звинувачувати у цьому інших, вчіться терпіти неприємності: погане швидко проходить.

Безпека в Інтернеті: що потрібно знати

      Від соціальних мереж – до онлайн-банкінгу: сьогодні Інтернет проник у наше життя і діяльність. Окрім комп’ютерів та ноутбуків, ми підключаємо до Інтернету все – мобільні телефони, планшети, холодильники, телевізори й багато інших портативних пристроїв. Саме тому дуже важливо знати якомога більше про безпеку у Всесвітній мережі.

Необхідно віднайти правильні способи захисту нашого приватного життя, коли ми перебуваємо онлайн.

Багато хто думає, що безпека в Інтернеті – це ілюзія, і бути захищеним зараз неможливо, адже веб-сайти збирають конфіденційну інформацію так тонко, що ми навіть не знаємо що саме їм відомо. Це, можливо, й так, але ця невпевненість – ще одна причина, щоб зберегти свою приватність та уникнути витоку персональних даних в Інтернет.

Основні правила безпечної роботи в інтернеті, про які варто сказати дітям

1. Не давайте нікому своїх паролів.
2. Не надавайте особистої інформації поштою чи в чатах без гострої на те потреби.
3. Не реагуйте на непристойні та грубі коментарі, адресовані вам.
4. Повідомляйте про ситуації в інтернеті, які вас непокоять (погрози, файли певного місту, пропозиції).
5. Відмовляйтесь від зустрічей з випадковими людьми, з якими познайомились в онлайні.
6. Не діліться своїми фото з незнайомцями.
7. Не повідомляйте інформацію про кредитки батьків (номер картки, термін дії та таємний код).
8. Не викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.
9. Не скачуйте та не встановлюйте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо їх надали друзі.
10. Встановлюючи перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додались небажані програми.
11. Не переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними діляться можуть не підозрювати про загрозу).
12. Не відкривайте листи-спам, вони можуть містити віруси.

Що таке кібербулінг?

Кібербулінг — це новітня форма агресії, що підрозуміває жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо.

Як виявити ознаки кібербулінгу? Кібербулінг має декілька проявів, жоден з яких не можна ігнорувати:

- відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;

- демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;

- створення груп ненависті до конкретної дитини;

- пропозиція проголосувати «за» чи «проти» когось в образливому опитуванні;

- розповсюдження (спам) відео та фото порнографічного характеру;

- провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе( це можуть бути група смерті на зразок “Синій кит”);

Захиститись від кібербулінгу допоможе довіра. Саме так! Налагодьте із дитиною дружні стосунки, щоб вона не боялась розповісти Вам все те, що з нею відбувається. Проте, не забувайте про батьківський контроль. Робіть це обережно зважаючи на вікові особливості дітей (для молодших – обмежте доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядайте історію браузеру). Застерігайте від передачі інформації у мережі. Поясніть, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – мають бути збережені у секреті. Навчіть критично ставитися до інформації в інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Розкажіть про правила поведінки в мережі. В інтернеті діти мають бути такі самі, як і в реальності, зокрема, виховуйте у дітей повагу до себе та співрозмовників.

Найголовніше, станьте прикладом для дитини.

Рекомендації психолога учням під час карантину 

1. Дотримуйтесь графіка           

Під час карантину важливо підтримувати звичайний розпорядок дня. У вас може виникнути велика спокуса оголосити карантин додатковими канікулами і цілий день  сидіти перед екраном телевізора. Але зміна графіка також може викликати стрес. Корисно буде написати на аркуші паперу або на стікерах докладний розпорядок дня і розмістити його так, щоб ви постійно його бачили. Важливо, щоб у вас були чіткі очікування щодо того, що буде відбуватися упродовж дня – коли буде час для навчання, а коли – для читання й відпочинку. 

2. Спілкуйтеся з друзями і близькими 

Спілкуйтеся з близькими і родичами, яких ви тимчасово не можете відвідати особисто. Використовуйте Viber або інші відеочати, спілкуйтеся в месенджерах і соцмережах.

3. Під час карантину використовуйте електронні пристрої з розумом 

До негативного впливу сучасних ґаджетів не відноситься випромінювання, але при неправильному дозуванні  екранного часу і неадекватному його розподілі, їх використання може негативно впливати на нервову систему, зір, сприяти ожирінню і неправильному обміну речовин. Отже, треба знати і дотримуватися певних правил використання цифрових ґаджетів, розроблених медичними працівниками та науковцями.

        4. Беріть участь у домашніх справах 

Домашні обов'язки потрібні для того, щоб здобути навички, які будуть корисні у дорослому житті. Розвиток цих умінь додасть впевненості в майбутньому.

         5. Читайте книги        

Читання знижує стрес. Доведено, що лише шість хвилин читання знижує рівень стресу на 65%. Навіть від нудьги рятує. Цікавий сюжет художнього твору відволікає від проблем та заспокоює.

Поради для батьків  на карантині

✔ вміти зрозуміти і пробачити іншого члена сім’ї;

✔ поважати вибір вашої дитини;

✔ визнавати свою провину, якщо ви не праві;

✔ не розвивати конфлікт, бо кожна сварка віддаляє людей один від одного;

✔ не ображати дитину чи іншого члена сім’ї;

✔ взаємодопомога членам сім’ї.

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї

1. Сприятливий мікроклімат у родині.
2. Спільна діяльність членів сім’ї, що
3. Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.
4. Спільний життєвий світогляд.
5. Оптимістичні настрої родини.
6. Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).
7. Шанування членів родини, повага до старших.
8. Бережливе ставлення до природи.
9. Активна участь дітей у сімейному житті.
10. Відсутність насилля в родині.
11. Збереження родинних традицій і звичаїв.
12. Відбір телепередач, інтернет-сайтів.
13. Любов до читання, створення родинної бібліотеки.

  Права та обов’язки дитини

     Права

1. Усі діти мають право на любов і турботу
2. Всі діти рівні у своїх правах
3. Особлива турбота — дітям-інвалідам
4. Усі діти мають право на повноцінне харчування
5. Усі діти мають право на відпочинок і дозвілля
6. Усі діти мають право на освіту
7. Особлива турбота — дітям, які перебувають у конфлікті з законом
8. Діти мають право вільно висловлювати свої погляди
9. Всі діти мають право на медичну допомогу
10. Всі діти мають право на вільне спілкування
11. Особлива турбота — дітям без сімей
12. Жодну дитину не можна примусово залучати до праці
13. Всі діти мають право на інформацію
14. Жодну дитину не можна ображати або принижувати
15. Всі діти мають право на життя

    Обов’язки

1. Поважати і любити своє оточення. Ставитися до інших так, як би ми хотіли, щоб ставились до нас
2. Поважати близьких та друзів. Не принижувати гідності кожної людини. Поводитись так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої людини
3. Бути толерантним до таких людей. Поважати їх і допомагати їм
4. Дотримуватись режиму харчування. Вживати продукти до кінця терміну придатності. Поважати працю кухарів
5. Дотримуватись правил моральної етики; організовувати дозвілля так, щоб воно приносило корись і не заважало іншим
6. Сумлінно навчатись; активно працювати на уроках, готуватись самотужки; старанно виконувати домашні завдання
7. Дотримуватись певних норм поведінки, прийнятих у суспільстві. Намагатись не створювати ситуації, які призводять до порушення закону
8. Поважати своє оточення. Давати нагоду кожному висловлювати свої думки. Не нав'язувати своїх поглядів іншим, якщо вони з ними не згодні
9. Цінувати і дбати про своє здоров'я. Виконувати приписи лікарів у разі потреби
10. Поважати співрозмовників. Корректно і тактовно висловлювати свої думки. Дотримуватись правил мовного етикету
11. З повагою ставитися до людей, які піклуються про нас
12. Виконувати роботу, яка не завдає шкоди здоров'ю. Виконувати всі види обслуговуючої праці
13. Самостійно знаходити інформацію в різноманітних джерелах
14. Не ображати і не принижувати оточуючих
15. Дотримуватись норм і правил поведінки, прийнятих у суспільстві. Не створювати ситуацій, що можуть спричинити нещасні випадки

Булінг: що це таке і як з ним боротися?

Булінг – це цькування однієї дитини іншою, агресивне переслідування, яке часто поширене серед підлітків. 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього.

Ознаки того, що дитину цькують:

• відмова іти до місця навчання з різних причин – «не хочу, не цікаво, не бачу сенсу…»;
• відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах;
• психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції;
• обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті;
• бажання іти до навчального закладу іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Що робити батькам?

Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне.

ПОЯСНИТИ ДИТИНІ, що таке булінг, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити. Розповісти  на що інші люди мають право, а на що не мають.

СТРАТЕГІЯ ЗАХИСТУ. Не бігти одразу до учбового закладу. Спершу дізнатися  у дитини, що вона думає про існуючу ситуацію, і підтримати її. Якщо вона не зможе впоратися, тоді йти до учбового закладу.

Або ж, коли застосовується фізична сила – в такому разі, як би соромно не було дитині, що б вона не казала (агресори зазвичай присоромлюють дітей, яких захищають батьки) треба йти до учбового закладу.

Порадити ПРОВОДИТИ БІЛЬШЕ ЧАСУ ЗІ СТАРШИМИ. За можливістю не відходити надовго від учителя, або майстра виробничого навчання, щоб не допускати насилля.

З юридичної точки зору ви НЕ МОЖЕТЕ ПРИЙТИ І ПОГОВОРИТИ БЕЗПОСЕРЕДНЬО З ДИТИНОЮ, ЯКА ОБРАЖАЄ вашу. Це можна ініціювати лише через навчальний заклад або соціального педагога чи психолога. Інакше можна отримати судовий позов за залякування чужої дитини.

Якщо булінг триває кілька місяців, – БЕЗ ДИТЯЧОГО ПСИХОЛОГА НЕ ОБІЙТИСЯ. Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про навчання, розумійте їхні проблеми.

Кримінальна відповідальність неповнолітніх

Підліток і злочин…Ніби несумісні поняття, але, на жаль,трапляються   випадки, коли саме неповнолітні скоюють протиправні дії.

Сьогодні ми прагнемо ознайомити вас із видами покарань, які можуть понести діти (особи до 18 років) за кримінальні злочини.

Кримінальна відповідальність неповнолітніх

1. З якого віку наступає відповідальність дітей за злочини?Відповідно до ст. 22 Кримінального кодексу України (КК) кримінальної відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло шістнадцять років.
   Також до кримінальної відповідальності притягуються неповнолітні особи у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років лише за умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсію, бандитизм, терористичний акт,
   захоплення заручників, зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, крадіжку, грабіж, розбій, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство.«Злочини, за скоєння яких підлягають кримінальній відповідальності              неповнолітні у віці від 14 до 16 років»

2. Яке покарання може бути визначено дитині?

Згідно з ст.98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:
1. Штраф.
Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах від п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Громадські роботи
Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи праці на основній роботі час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.
3. Виправні роботи
Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в дохід держави в розмірі, встановленому судом, в межах від п’яти до десяти відсотків.
4. Арешт
Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб.
5. Позбавлення волі на певний строк
Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – не більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.
Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

Типові правила, що сприяють  ефективному спілкуванню з дитиною

При спілкуванні з дітьми батьки повинні:

• постійно підкреслювати свою увагу до індивідуальності сина чи дочки, до їх прагнення до самоствердження;
• проявляти увагу, інтерес і повагу до всіх дітей у сім’ї;
• проявляти постійну готовність і вміння вислухати дитину, дати їй можливість говорити (виговоритися), відстоювати свої погляди, переконання;
• перед тим, як показати дитині її помилки в поведінці, починати
  з похвали і схвалення позитивних якостей навіть при самому важкому характері сина (дочки);
• тактовно показувати кращі позитивні якості своєї особистості (ерудицію, працелюбність, пунктуальність, гуманні відносини до людей, порядність, чесність та інше), але при цьому не показувати, не підкреслювати своєї переваги над дитиною;
• створювати сімейну атмосферу любові, доброзичливості турботи, захищеності радості і перспективи, що благополучно впливає на фізичне і морально-психологічне здоров’я дітей.

Ви повинні знати:

• з ким приятелює ваша дитина;
• де проводить вільний час;
• чи не пропускає занять в школі;
• в якому вигляді або стані повертається додому.

Готуйте дитину до майбутнього життя. Говоріть з нею про це:

• Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте справи разом з нею.
• Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.
• Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами.
• Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
• Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо , ні комп’ютер не замінять їй вас.
• Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.
• Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів.
• Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню.
• Звертайтесь до родини, в яких є діти. Передавайте свій досвід
  і переймайте чужий.
• Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно.

НАВЧАННЯ – НАЙВАЖЛИВІШИЙ ОБОВ’ЯЗОК ДІТЕЙ

       Одна з головних турбот батьків – це турбота про те, щоб діти вчилися, здобували широкі й різноманітні знання, а також уміння й навички, необхідні для життя й для майбутньої спеціальності. Діти вчаться у школі, але їхні успіхи багато в чому залежать від батьків, від того, як вони організували підготовку дитини до школи, від їхньої допомоги в перші роки навчання.

       Навчання – найважливіший обов’язок дітей. Батьки повинні проявляти інтерес до всіх деталей шкільного життя, до розповіді про те, що відбувалося в класі, що пояснювали вчителі на уроках, що було задано додому, як оцінили роботу учня. Під час таких бесід батьки бачать, які предмети добре засвоюються, а які викликають труднощі в їхньої дитини. Батьки бачать, як діти ставляться до навчання. Дитяча лінь, нестаранність і необов’язковість відразу ж впадають в око. Батьки повинні помітити ослаблення активності дитини в навчанні й вчасно допомогти їй.

       Дитина повинна добре засвоїти, що відпочинок і розваги настають тільки після того, коли вивчені уроки.

       Не можна допускати, щоб дитина виконувала завдання тільки «від» і «до». Треба спонукати її розширювати свої знання, шукати відповіді не тільки в підручнику, але й в іншій літературі: довідниках, енциклопедіях, журналах та іншому.

       Дитині також необхідні нормальні умови для занять. Вона повинна мати своє робоче місце, де можна готувати уроки, читати без перешкод. Підручники й письмове приладдя повинні розташовуватись на книжкових полицях над письмовим столом. Крім того, дитину не слід звільняти від самообслуговування та праці в будинку. Для цього теж має бути час у режимі дня.

       Батьки повинні жадати від дітей дбайливого ставлення до навчального приладдя, підручників та зошитів.Треба стежити, щоб діти не робили в підручниках позначок, щоб записи в зошитах і щоденнику були акуратними. Треба доводити дітям, що акуратна людина успішно виконує свої обов'язки, з нею приємно спілкуватися, від неї віє чистотою й охайністю.

       Акуратність – риса особистості, що виражається в любові до порядку, у ретельності, точності й старанності в справах, а також у зовнішній охайності.

       Придивіться і подумайте, чи працюють ваші діти в силу своїх природних задатків і можливостей. Деякі батьки припускаються помилки, потураючи своїм дітям у виборі улюблених і неулюблених предметів. Мовляв, тобі, синку, майбутньому лікарю чи податківцю, не обов'язково захоплюватися літературою чи історією.

       До знань не можна ставитися прагматично: стануть вони в пригоді чи ні в майбутній роботі. Знання потрібні ще й для всебічного, багатого, щасливого духовного життя, не пов'язаного безпосередньо з працею. Не бійтеся, що вашим дітям важко вчитися. Адже набагато небезпечніше, коли їм занадто легко.

       Лінощі, недбалість, бажання швидше звільнитися від тягаря навчання – це небезпечні близнюки, матір'ю яких є вузькість, обмеженість духовного життя в роки дитинства, отроцтва і ранньої юності.

( В. Сухомлинський)

Навчання для розуму – це як різьблення на мармуровій брилі. Усі видатні якості, які вирізняють філософа, оратора чи державного діяча, сховані в звичайній людині, і лише освіта виявляє їх.

( Д. Аддісон)

       Усі люди ушляхетнюються навчанням, а не природою.

( Цицерон)

       Усі батьки бажають виростити свою дитину щасливою, розумною, щоб вона вибрала правильну дорогу в житті, зуміла самореалізуватися. Важливе завдання батьків – учити дитину бути уважною. Пам’ять можна тренувати в грі, у виконанні обов’язків перед батьками, у дотриманні режиму дня, у спільних заняттях, прогулянках на природі, догляді за домашніми улюбленцями, під час обговорення книжок та телепередач.

       У школі дитина потрапляє в коллектив, і тут вона повинна дотримуватися певних правил, виконувати різні вимоги, усвідомлювати, що таке «я» і «ми». Це служить вихованню волі, умінню житии серед людей. Самообслуговування й праця також тренують волю. Дитині доводиться приймати самостійні рішення, переборювати різні труднощі, на кожному кроці здобувати перемогу над собою, зневажати спокусами, поводитися не так, як хочеться, а так, як треба.

       Від родини багато в чому залежить, чи навчиться дитина осмислювати все те, що отримано на уроці, із книжок і власних вражень. Це тісно пов'язано з терпінням, посидючістю, уважністю.

       Батьки проводять багато часу на роботі. Здається, головне для них – дитину нагодувати, одягти, створити певні умови, а часу для того, щоб поговорити з дитиною про те, що робиться в її душі, у них бракує. І дитина, щоб не засмучувати батьків, на запитання «Як справи?» відповідає: «Нормально». А що значить НОРМАЛЬНО? Нормально для кого? Для неї? Для батьків?

       Відкладіть справи вбік! Підійдіть до своєї дитини, обійміть її. Психологи стверджують: для того, щоб дитина почувала себе щасливою, потрібно сім разів протягом дня погладити її по голівці, обійняти, поплескати по плечу, підбадьорити, тобто через тілесний дотик підтвердити: «Я люблю тебе!»

       Педагоги, психологи й батьки прагнуть зробити все можливе, щоб навчання школярів було успішним, щоб кожна дитина у своїй навчальній діяльності досягла більш високих результатів. Як же визначити реальні можливості кожного учня й створити саме такі умови, за яких навчання ставало б більш успішним?

       Дуже часто розв'язання подібної проблеми бачать у проведенні додаткових занять, у репетиторстві, що насправді спрямоване лише на ліквідацію прогалин у знаннях. Однак недостатність знань, незадовільне засвоєння того чи іншого матеріалу часто є наслідком негативного ставлення дитини до навчання, низького рівня пізнавальної активності. Тому часом додаткові заняття малоефективні, оскільки вони спрямовані на ліквідацію наслідків, а не причини.

        Заняття в школі можуть лише надати розумові правила, добуті чужим трудом. Але здатність користуватися ними розвиває виключно домашня самостійна праця.

                                             ( І. Кант)

ЗНАЧЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

       Під час виконання домашніх завдань у деяких родинах більшу частину роботи батьки беруть на себе. Вони намагаються відгородити сина чи дочку від напруження сил і від переживань. Величезної шкоди завдають батьки, купуючи різні книжки з готовими домашніми завданнями. Цим вони гальмують розвиток своїх дітей, їхню пізнавальну активність.

       Виконання домашніх завдань – це серйозна праця, це напруження пам'яті, волі, уваги, мислення. І дитина повинна пройти через це сама, хоча й за допомоги батьків.

       У чому ж полягає ця допомога? В організації робочого місця, у дотриманні режиму дня школяра, у мудрих порадах.

Наприклад:

- не слід виконувати спочатку всі усні завдання, а потім всі письмові. Завдання слід чергувати;

- починати слід з вивчення правил, законів, теорем, а потім виконувати вправи чи розв'язувати задачі;

- через кожні 30 – 40 хвилин треба робити невеличкі перерви;

- не треба братися за уроки відразу після школи. Спочатку слід пообідати, відпочити, побути на свіжому повітрі;

- важкі завдання слід повторювати перед самим початком уроку;

- починати виконання домашніх завдань бажано кожного разу в той самий час.

       Якщо регулярно дотримуватися цих правил, то діти звикають до обов'язку «вчити уроки», а в школі почуваються спокійно й упевнено.

Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань

1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:

- побутові ( повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);

- емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);

- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).

2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.

3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.

4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.

5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.

6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.

7. Пам’ятайте, що, за науково обгрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів - до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.

8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

КНИЖКА

 Необхідно підтримувати в дитини думку про виняткове значення книжки не тільки для навчання. І не лише шкільного підручника, а книжки художньої, публіцистичної. Науково доведено благотворний вплив друкованого слова на людину. Наприклад, під час читання художньої літератури в людини розвивається образне мислення й мовлення. Це дуже важливо, оскільки в сучасних людей переважає логіко-прагматичне мислення, яке й призвело до надмірної технократизації нашого життя порівняно з духовністю, гуманністю.

Поради батькам:

- кожного дня дитина повинна читати художню літературу принаймні 30 – 60 хвилин;

- оберіть разом з дитиною книжку, яку вона буде читати;

- визначте посильну кількість сторінок, яку повинна прочитати за день ваша дитина;

- приблизно через місяць почніть збільшувати кількість сторінок;

- заведіть зручного розміру календар, у якому дитина маркером буде відмічати періодичність читання;

- обов’язково підбийте підсумки такої цілеспрямованої роботи;

- учіть дітей дочитувати книжку до кінця, не залишати недочитаною;

- закріпіть ситуацію успіху дитини похвалою та якоюсь винагородою.